Партія ВО „Свобода” стала рідною матусею банд вуличних неонацистів. Не дивлячись на те, що вона бере участь у виборах УСІХ рівнів, у партії не соромляться мати справу із юними ксенофобами із дрібнокримінальними нахилами. Кадровий резерв на який вона орієнтується безпосередньо вказує на те, які справжні цілі стоять за дуже абстрактними і тому привабливими для нерозбірливих людей гаслами. Справи важать більше від слів, а ідеї значно важливіше від телереклами.
Наймасштабніша кампанія проти міграції була організована саме „Свободою” у 2010 році. Расистський підтекст акції демонстрували численні плакати з особами африканської та арабської зовнішності. Партія намагалась залучити електорат, спекулюючи на неіснуючій проблемі „ісламізації” України. Тут, певно, тягнибоківці намагалися іти за європейською модою, імітуючи «Рro Koeln» та інші новинки західної право радикальної політики. Подібні гасла можуть привабити ситого німецького бюргера… У нас таких немає. Тож ісламофобія в Україні розрахована на людей що перебувають у полоні власних расистських фантазій. Тобто представників право радикальних молодіжних субкультур та неонацистських сект.
7 вересня марш ВО «Свобода» організувала марш „За український футбол” – вимога зменшити кількість іноземних легіонерів у вітчизняному спорті трансформувалася у шабаш спрямований проти усіх людей неслов’янської зовнішності ( ). Зокрема, лунали вигуки: „Біла людина – велика Україна”, „Геть чужинців з українського футболу”, „Одна раса, одна нація”.
Не присоромило „Свободу” й те, що організовуючи марш ультраправих фанатів, вони фактично виправдовували їх злочини. Особливим цинізмом є те, що буквально 15 серпня відбувся гучний напад правих фанів „Динамо”, внаслідок якої у лікарні опинились кілька антифашистів-уболівальників „Арсеналу” (один з ) . На марші колона молодих неонацистів йшла під кельтськими хрестами – цей символ є замінником свастики у післявоєнний час. І заборонений у багатьох країнах саме як нацистська символіка.
«Кельтський хрест», а також „вовчий гак” (символ Дивізії СС „Дас Райх”) використовувалися на цьогорічному марші за визнання Української повстанської армії. Якщо, починаючи з 2006 року, „Свобода” проводила марші окремо від неонацистів, в 2010 році вони вже крокували разом.
Всі ці кроки були спрямовані в першу чергу на отримання підтримки з боку „вуличних” праворадикалів, що у всьому світі є молодіжним резервом подібних до «Свободи» право популістських партій.
Важливу роль в зв’язку між партійними керівниками та бійцями виконує Руслан Андрійко – заступник голови київської „Свободи” з молодіжних (!) питань і голова „Студентської Свободи”. Саме він брав активну участь у антисемітській провокації під час студентської акції проти уведення платних послуг 12 жовтня. Півтора десятки «воїнів расової війни» намагалися підмінити соціальну критику антисемітськими гаслами і тим самим дискредитувати і зашкодити студентському маршу.
Андрійко із плакатом
Пізніше з’ясувалось, що Р. Андрійко має також стосунок до неофашистів, які застосувують насильницькі методи. 11 грудня відбувся марш за права людини „Анти-Йолка”, організований лівими та антифашистськими організаціями. Після акції на групу учасників скоєно напад неонацистів з використанням . Партійний функціонер був помічений в одній компанії з „підопічними” за півгодини до інциденту. Разом із ним на фото можна побачити лідера ультраправих, що за допомогою палиць намагалися «провчити» лівих. Це саме обличчя можна знайти на фотографіях із студентського маршу. Він брав активну участь у антисемітській провокації в день студентського маршу протесту проти постанови №796.
Андрійко тусується із "крутими пацанами"
"Крутий пацан" мріє про помсту людям, що гидують його компанією
Інший із нападників на «АтиЙолку» є на світлинах із акції ВО «Свободи» на захист «сімейних цінностей», що пройшла 11 грудня за кілька годин до нападу. І там теж діяч «студентської Свободи» і любитель антисемітських гасел Р. Андрійко. І там один із учасників нападу на лівих слухає слово вождя.
Голова Київського “Свободи” Андрій Іллєнко, депутат Київської обласної ради і Руслан Андрійко
За кілька годин до нападу на лівих неонацист відвідує пікет “Свободи”
Пізніший напад на учасників «АнтиЙолки» ультраправі описали у листі до ресурсу «Правые новости», як напад на «соціалістів» та членів «комуністичної профспілки». Причому антисоціальний пафос у представників угруповання був настільки сильний, що навіть нацисти із сайту були вимушені відцензурувати це повідомлення, як надмірно буржуазне. Розмови про «геїв» — це тільки прикриття ненависті до ідеологічних опонентів, що заважають «Свободі» та вуличним наці вільно діяти у молодіжному середовищі.
Публічним лідерам „Свободи” варто визначитись – чи не надто ризикованим є заграванням з таким молодіжним резервом? Складається дивне враження. Або партію абсолютно не цікавить її політичне обличчя, або ж її функціонери вважають, що їм подібні альянси минуться. Кажучи про «національне визволення» ВО «Свобода» використовує неонацистів, які є прихильниками пригноблення людини за національною ознакою. Їхні активісти беруть участь у спробах інфільтруватися до протестних середовищ і наповнити соціальну боротьбу ворожим їй ксенофобським та расистським змістом. Так само вони намагаються політично розкладати і представників легальної опозиції дискредитуючи на догоду режиму «прорегіональної коаліції» її опонентів. Фактично відрізнити де закінчується право радикальна неонацистська шпана і де починається респектабельна політика Тягнибоків та Іллєнок неможливо. Керівництву ВО «Свобода» варто визначитися із позицією або замінити символіку. Наприклад, замість фігури із трьох пальців зробити партійним тотемом гібрид страуса та мавпи. Страус ховає голову від проблем у піску, а мавпа із анекдоту не може визначитися розумна вона чи гарна.
Свободівцям пора ставати неприємними людьми-консерваторами (але людьми) чи обирати бік нацистських тварин. Третього шляху не існує, як не існує Діда Мороза.
