Якщо твоє прізвище — Бронштейн, а звуть тебе Левом, то гаяти свій час на повсякденні пустощі — невдячна справа. І головний герой нового фільму The Trotsky канадського режисера Джейкоба Тьєрні чудово це розуміє.
Не кожен зробить революцію в свої сімнадцять років. Особливо у щасливому буржуазному Монреалі початку двадцять першого століття. Але зорганізувати профспілку у власній школі — не такий уже й поганий варіант, як для початку.
Він досить незграбний і вайлувативий, цей хлопчина, та дайте йому трибуну, і ви побачите, чого він вартий. Лева скрізь (навіть у власній хаті) оточують «фашисти» й «рабовласники», в нього навіть є свій особистий «Сталін», але й своя Олександра теж. Певно, є хлопці, в яких краще виходить освічуватися в коханні, проте мало хто вміє так красиво цитувати Террі Іглтона любимій дівчині на першому ж побаченні.
Взаємність її почуттів і підтримка революційно налаштованого (щодо свого директора) шкільництва — запорука успіху його починання. Хоча й у разі невдачі для нього ще не все втрачено. Хто-хто, а Уго в сонячній Венесуелі точно зустрічатиме із розпростертими обіймами.
Режисер вимагає від глядача певного рівня обізнаності. «Чорні пантери», сапатисти, протести в Берклі у 1968, — щоб посміхатися, треба бути в курсі. Що спільного між Левом і Нормою Рей? Чому він не пустив на танцювальний маскарад дівчину в костюмі Айн Ренд? Фільм Джейкоба Тьєрні не зовсім для масового глядача, спраглого до підліткових комедій. А втім, не зовсім зрозуміло, ким має бути цей глядач узагалі. Напевно, таким, як сам Тьєрні — лівим ідеалістом, котрий у своїх мріях про якомога більше щастя для якомога більшої кількості людей не розгубив заряду здорового гумору, аби посміятися над самим собою.
(російські субтитри)
