Міліція разом з нацистами перешкоджала акції проти репресивного закону (фото). Оновлено

8 грудня в Києві відбулась акція протесту проти прийняття законопроекту №8711, який під виглядом заборони «пропаганди гомосексуалізму» вводить цензуру, та інших репресивних законодавчих ініціатив правлячого класу. Незважаючи на морозну погоду та погрози з боку нацистів, заявити про свою позицію вийшли близько 100 осіб – представників ЛГБТ-руху, правозахисників та активістів лівого руху. Організатори акції прив’язали її до дня прав людини, але більшість учасників заходу скептично поставилась до концепції «природних і невідчужуваних прав» та «законності», скандуючи: «Права не дають, права беруть!», «Бунтуй, кохай, права не віддавай!».

Напередодні акції було поширено інформацію про те, що київські ультраправі, афілійовані з ВО «Свобода», мають намір фізично розігнати активістів. КМДА, не довго думаючи, подала позов до окружного адміністративного суду, заявивши, що саме в цей час на Майдані будуть проводитися «загальнодержавні свята». Суд пізно ввечері в п’ятницю заборонив захід «з метою забезпечення правопорядку, запобіганню вчинення злочинів, охорони здоров’я населення, захисту прав і свобод мешканців Києва та гостей столиці», але організатори встигли подати заявку на інший маршрут: Бессарабська площа –парк Шевченка.

Щойно учасники акції зібралися під пам’ятником Леніну (який, треба визнати, був принциповим феміністом і декриміналізував гомосексуальність, займаючи діаметрально протилежну позицію порівняно з «ленінцями» з КПУ), «Беркут» оточив активістів і не дав їм рушити за маршрутом, оголосивши про «незаконність» акції. Усі можливі шляхи відступу було перекрито ультраправими, чиї «скаути» чергували з різних боків. Міліція не пропускала всередину учасників акції, які відстали від товаришів – тимчасом як нацистські провокатори неодноразово проходили крізь міліцейський кордон (прикриваючись, зокрема, журналістськими «ксивами») і зав’язували бійки, нападаючи на активістів з використанням газових балонів. Коли один із лівих активістів, бачачи бездіяльність міліції, спробував дати відсіч одному з нападників (який перед цим погрожував його товаришу і обіцяв, що акція «не відбудеться»), той поскаржився «Беркуту», заявивши, що він – безневинний журналіст, який постраждав від насильства.

Міліціонери повантажили в автозак вісьмох осіб, із яких лише двоє були неонаці, а шестеро – учасники акції. Серед затриманих було кілька лівих активістів, представник ГО «Інсайт» і правозахисник Володимир Чемерис. Усіх їх доставили в Шевченківське РВВС, сумновідоме своїми практиками тортур, а також убивством Ігоря Індила. По дорозі ультраправі погрожували активістам фізичною розправою, а у відділку їх швидко відпустили – за словами наших товаришів, цьому передував візит якоїсь впливової особи, можливо народного депутата.

Учасників акції продовжили утримувати в РВВС, а на питання про причини затримання відповіли, що вони були «не затримані, а запрошені». Потім уточнили: «доправлені». Згодом з’явилась інформація, що лівакам «шиють» справу за статтею «дрібне хуліганство». Пізніше внаслідок оперативної реакції товаришів їх відпустили, зобов’язавши прийти в суд у вівторок.

«Ця ситуація ще раз доводить, що законодавче насильство, яке впроваджується шляхом дискримінаційних законопроектів, фактично призводить до фізичного насильства з боку праворадикальних груп», – цілком справедливо зауважують організатори акції. Як бачимо, державні репресивні органи фактично підігрують неонацистам, переслідуючи їхніх жертв, а не ультраправих нападників. Для цього їм не потрібно чекати, поки члени політичного крила неонацистського руху – ВО «Свобода» – набудуть депутатських повноважень. За тиждень до цього ультраправі нападали на лівих у Тернополі, але правоохоронці не поспішають розслідувати цю справу. Держава і неонацисти знаходять спільну мову в боротьбі з лівими активістами – і це, на жаль, не новина.

P.S. Як стало відомо, напад організовувала група “С14”, яку очолює свободівський функціонер Євген Карась (Вортекс), що відповідає в партії за зв”язки з київською ультраправою молоддю. Цей колектив уже не раз відзначився нападами на лівих активістів протягом останньої пари років. На цей раз, попри всі заходи безпеки, їм теж вдалося здійснити кілька атак після закінчення акції. Біля Червоного корпусу на вул. Володимирській кілька нацистських “скаутів” “стрибнули” на одного з активістів, зламавши йому руку. Біля Володимирського собору жертвами стали двоє іногородніх учасників акції. На ст. метро “Політехнічний інститут” десяток нацистів з вигуками “Слава нації! Смерть ворогам! Комуняки!” напали на трьох лівих активістів – двох хлопців і одну дівчину. Результат – розбиті обличчя, зламані носи. Всі напади відбувалися в людних місцях, у безпосередній близькості до міліцейських відділків. Слід зауважити, що ультраправі вже давно вільно почуваються в метрополітені, і найдоступніший транспорт стає дедалі небезпечнішим для киян – при тому, що на кожній станції метро є лінійний відділ міліції. Очевидно, міліціонерам нецікаво переслідувати неонаці, які виконують за них брудну роботу по боротьбі з соціальними активістами.

Кордон “беркутівців”

Ультраправа “журналістка” потрапила всередину кордону. Добрі люди підказують, що це членкиня ВО “Свобода” Онися Гарай. 

Неонацист – “жертва” і “журналіст” Іван Савченко. “Вконтакте” відомий як “Остап Скіф” та “Тимур Несправжній”.

Неповнолітній провокатор Андрій

Провокаторка Оксана так і не була затримана, бо пред’явила журналістське посвідчення партійної газети ВО “Свобода”.

Володимира Чемериса тягнуть в автозак

Так виглядає “запрошення” лівого активіста в міліцейський відділок

  • Dmytro

    Та дєвушка,що бризкає з балона – це Онися Гарай, свободівська “журналістка”:
    http://www.bilozerska.info/?p=9925
    тепер бачимо, що інтерв”ю вона бере балончиками

  • Silent Hunter

    Парень, который “Неонацист — «жертва» і «журналіст»” – Иван Савченко.
    ВКонтакте имеет также ненастоящую страничку “Остап Скіф”, а раньше там он был как “Тімур Несправжній”

  • альпеншток

    Робітничий Київ проти гламурних антіфа-підарів.

  • qarmati

    серед учасників акції робітники точно були. А от бони, які там тусили, зовсім не були схожі на пролетарів.
    що ж до геїв, то знов-таки, чоловічі колективи з мачистською культурою за статистикою повинні мати завжди більший відсоток геїв, ніж в середньому по людству (7% наче). Враховуючи, що на акції були представлені обидві статі порівну (або жінок навіть і більше було), і що ЛГБТ складали заледве половину учасників, то скоріш за все, беркути і бони разом узяті мали в своїх лавах більше геїв, ніж учасники акції.

  • Децик

    Статистика не має обгрунтування. Але хіба хто з лівим заперечить,що педерастів у всій Європі найбільше у політичних рухах саме у лівих.
    “Антифа за однополые браки” – написи на стінах Києва.

  • qarmati

    http://lurkmore.to/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB-%D0%B3%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8B просвєщайтесь.
    хоча я особисто був би не проти того, щоб лівий рух приростав у т.ч. й за рахунок геїв.

  • Сварог

    Членкіня!!!!!!!!!!!!! ВАУ!
    Онися Гарай.

    классно придумали! Смешно!