Праворадикальный фланг  немецкой политической сцены накануне великих потрясений.

Пожалуй, со времен событий, последовавших за падением берлинской стены, правый лагерь ФРГ так не лихорадило. Тогда, в начале 90-ых неонацистская сцена взорвалась благодаря наплыву неофитов из бывшей ГДР. Присутствие в восточногерманских земельных парламентах коричневых депутатских групп было в порядке вещей. Также как и сообщения о нападениях на общежития иностранцев или драках с антифа. Одновременно популярным среди молодежи стал стиль скинхедов, шел активный процесс становления наци-сегмента в Интернете.

Однако системный прорыв неонацистам не удался. Количество избирателей голосующих за ультра правых постепенно снижалось. Последним электоральным бастионом правых является Саксония, где национал – демократам уже два раза подряд удается войти в местный ландтаг. Себе в плюс по итогам последних двух декад правые могут записать, пожалуй, лишь формирование праворадикальной молодежной субкультуры, которая в лице движения национал – автономов получила в последнее время новый импульс.

 

Зміни до закону про участь у місцевих виборах вкупі із посиленням кризових тенденцій змушують представників регіональної та всеукраїнської політичної еліт напружуватися у пошуку технологічних і пропагандистських «кунштюків». Така тенденція посилює курс на загострення «вічних проблем», які можуть мобілізувати цільовий електорат на підтримку тієї чи іншої політичної сили. Націоналістичні сили є зразком роботи у вузькому секторі. Чи мають вони шанс вижити у умовах стрімких політичних змін?

Пошуки нових технологій і способів взаємодії із виборцем на даному етапі не виходять за межі декларацій політтехнологів «покоління Пепсі», що являють собою підбірку «іміджів», «месиджів» і «таргетів». У останні роки додалася робота в інтернеті та ігри у власні блоги політиків. Дві політичні сили неідеологічного (у класичному розумінні) штибу – «Сильна Україна» та ВО «Батьківщина» уже почали освоювати «шлягер сезону» - попередні вибори кандидатів до списку, за який голосуватимуть на виборах – праймеріз. Про це оголосила 12 липня прес-служба партія Тигіпка, хоча, як зазначає «Дело.уа», лідери місцевих осередків про «праймеріз» нічого не чули .   Цікаво, шо про прихильність до праймеріз кількома тижнями раніше говорила на зїзді ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко, яка планує вибори кандидатів на вересень , тоді як реєстрація кандидатів на місце у списку Тигіпка починають реєструвати з 20 липня.

Вопреки всем сценариям и прогнозам польская левая неожиданно вышла из комы. 

Главной сенсацией прошедшей весной и летом за Бугом президентской компании, казалось, будет сам факт второго тура. На старте выборов кандидат от либеральной Гражданской Платформы, Бронислав Коморовский, напомним, имел 53 процента поддержки, что, казалось, гарантировало ему победу уже в первом раунде. Его главный конкурент Ярослав Качинский - брат погибшего под Смоленском Леха Качинского, представитель консервативной партии Права и Справедливость (PiS) мог рассчитывать только на 20-25 процентов избирателей. Однако буквально за два месяца  Ярослав сумел сократить разрыв до нескольких пунктов.

Однако самый большой сюрприз на выборах преподнёс не Качинский, а 35-летний  Гжегош Наперальский, кандидат от Союза Левых Демократов  (SLD). В первом туре Наперальскому отдали голоса 13 процентов голосов, пришедших к урнам избирателей. Такой прыти от левых, сторонники которых в итоге решили судьбу выборов,  никто не ожидал.

Прочитавши книгу «Боротьба триває. Націонал-соціалізм як він є» (2008) можна зрозуміти причини «еволюції» вітчизняних нацистів. В лапках тому, що торкнулась вона лише форми пропаганди. «Українська націонал-трудова партія», яка прирівнювала боротьбу проти приватновласницьких інстинктів до «українофобії», одягнула ярлик борців «за безкласове майбутнє». Адже володіючи набором догм довоєнних часів вони не могли витримати конкуренції з лівими.

Праця ставить за мету реалізацію «божественного завдання по спасінню Європи» і розвінчання «міфів про націонал-соціалізм». Для цього автори – Євген Герасименко і Максим Зінковський – не полінилися створити нові міфи. Книга рекомендує підіймати лише «табуйовані теми»: єврейська сіоністська змова, міф про Холокост, сутність расової гігієни (с.210). Але сьогодні «на щит» ультраправі піднімають привабливі гасла лівих, уникаючи зайвої конкретизації: проти «капіталізму», «глобалізації» та «імперіалізму». Раніше нацистам вистачало щирості уточнювати, що вони під цим розуміють.

Переговоры между правительством Украины и МВФ носят затяжной характер, но уже вышли на финишную прямую. Новая программа сотрудничества вполне может быть подписана в конце этого месяца. Успех правительства напрямую зависит от исполнения требований Фонда. В этом месяце под давлением Кабмина Верховная Рада провела секвестр бюджета 2010, а НКРЭ повысила цену природного газа для населения.

Долговая яма увеличилась

Разработанная ранее правительством Азарова программа сотрудничества с МВФ ($19 млрд в течение 2,5 года) Фондом была отброшена. Провал переговоров между Кабмином и МВФ относительно «первой программы сотрудничества» заставили правительство пересмотреть некоторые пункты. Результатом переговорного процесса стало то, что миссия МВФ будет предлагать совету директоров Фонда предоставить Украине заем в SDR 10 млрд ($14,9 млрд по текущему курсу SDR/$) на 2,5 года. Совет директоров МВФ рассмотрит вопрос о начале новой программы сотрудничества с Украиной 28 июля.

 

Політики люблять повторювати мудрість: «Не можеш завадити процесові, що стрімко розвивається – стань на його чолі».  Скерувати бунтівні маси у потрібному напрямку, зробити їх безпечними за рахунок контролю і штучного викидання найбільш здібних і відчайдушних людей – стратегія давня. Не менш вигідною є стратегія збити на революційних принципах групу молодих людей задля власної розкрутки. Трансполітика охопила революційні групи, зробивши їх не більше як симуляцією та субкультурою.

На початку 20-го століття Бойова організація партії соціалістів-революціонерів під проводом Азефа була однією із найбільш популярних антицарських сил. Окрім риторики, спрямованої на робітників і селян, та романтики, якою захоплювалася інтелігенція, організація чинила акції прямої дії. Це не заважало самому лідерові Б.О. отримувати в поліції пристойну зарплату.  З подачі начальника особливого відділу Департаменту поліції Сергія Зубатова розвинули свою діяльність есер-терорист Євно Азеф і піп-бунтар Григорій Гапон. При цьому посадка революціонерів ставилася на конвеєр, а найбільш небезпечних страчували.

 

Китайская экономика, как утверждается, служит исключением в мировом кризисе капитализма. Расскажите об этом тысячам китайским рабочим, которые за последние недели участвовали в волне стачек, охвативших многие части страны.

Среди самых нашумевших стала борьба на ряде предприятий «Хонды», на которых до сих пор прокатились три забастовочные волны – даже после того, как работникам удалось добиться повышения зарплаты после первой забастовки на 24%. На «Фоксконне», изготовителе  Ipods, где недавно было много случаев самоубийств, в результате забастовки зарплату пришлось повысить на 70%. На машиностроительной фабрике КОК произошли столкновения между силами безопасности и работниками, когда первые попытались помешать вторым вынести забастовку на улицы.

Китайские СМИ не стали замалчивать данные забастовки, поскольку все эти компании принадлежат иностранцам, и трудовые конфликты используются для пропаганды против соперника Китая в регионе – Японии и Южной Кореи. В действительности же, забастовочное движение охватило и работников многих китайских предприятий и во многих городах. Общим местом стало использование полиции и других сил безопасности.

В социально-экономической жизни планеты одно за другим происходит ряд чрезвычайных событий: теракты в московском метро, гибель польской делегации, народный бунт в Кыргызстане, извержение вулкана в Исландии, экологическая катастрофа в Мексиканском заливе.

Драматические события происходят и на финансовых рынках. В конце прошлого года казалось, что ситуация нормализовалась. Ничего не предвещало катастрофических последствий. Однако, опять возникли проблемы с доверием к инвестиционным банками мира (скандал с банком Goldman Sachs). Но что самое главное - проблемы в Еврозоне. Все это привело к падению мировых индексов, - пульсу глобального хозяйства.

Вместе с тем это следствия, - отнюдь не причины.

 

Міліцейська версія про смерть Ігоря Індила від падіння наче і не дуже схожа правду. Але щось заперечити їй предметно до останнього часу було не можливо, оскільки бракувало доказів та фактів.

І тільки оглянувши місце події - ту саму кімнату у відділку, отримавши нарешті результати судмедекспертизи, та вкотре опитавши свідків, бачиш, як версія міліціянтів не тримається купи. А винним у смерті хлопця все очевидніше стає один вже відомий персонаж.

Перепитуємо у правоохоронців, як вони пояснюють загибель студента в стінах Шевченківського райуправління. Дільничний Приходько, на свідченнях якого міліцейське керівництво і побудувало власну стратегію захисту, чомусь не може пригадати як впав хлопець:

Прошло чуть более ста дней со дня инаугурации Януковича, как риторика бело-голубых радикально изменилась. Теперь стало ясно, что пенсии будут понижаться, а пенсионный возраст повышаться. Вопреки лживым заявлениям цена природного газа будет расти уже в этом году. Несомненно, вслед за ценой газа будут расти и тарифы за коммунальные услуги. Регионалы пойдут на все, ведь на кону $19 млрд, которые МВФ даст только после урезания «социалки».

Ледяное дыхание второй волны

Весной, пока «бело-голубые» обживали новые кабинеты, в украинском социуме образовался некий вакуум. Не то, что бы совсем ничего не происходило, - в этот период новая власть нанесла окончательное поражение импотентам из оппозиции. Однако это были события рядового значения, к которым зрители театра абсурда давно привыкли.

Внимание мира по-прежнему приковано к Европе. Верней к зоне евро, которая включает в себя большую часть государств Евросоюза. И, что самое главное, опасаться есть чему. Стоимость евро относительно доллара США снизилась до минимального уровня с апреля 2006 года. Вслед за Грецией «посыпалась» Испания. Еще ряд государств на очереди. Все больше аналитиков и экспертов склоняются к мысли, что проблемы в Европе перекинутся на остальной мир, что и будет собой являть «вторую волну» кризиса.

Финансовая реанимация

По всей видимости, старушка Европа еще даст прикурить всему миру. Европа сегодня переживает самый глубокий кризис со времен Второй мировой войны. «Греческая болезнь» – бюджетный кризис – имеет все шансы перекинуться не только на другие страны Европы, но и на весь мир.

Законопроект 2450 про мирні зібрання має на меті позбавити громадян можливості висловлювати протест… Депутати, котрі його ініціюють, все ще залишаються рабами…

Свобода виховується несвободою, сказав колись поет Євтушенко. І мав рацію, бо ті хто пережили досвід несвободи дуже цінують можливість писати й говорити те, що думають, та виходити на мітинги проти влади. Досвід несвободи абсолютно руйнівний, сказала колись російська журналістка-емігрантка Олена Трегубова, ті, хто пережив несвободу, зламані всередині, вони не здатні відчути та оцінити свободу. І теж мала рацію. Бо коли бачиш, з якою обережністю та ретельністю намагається наш парламент каструвати законопроект 2450 про мирні зібрання, позбавивши народ можливості висловлювати свій протест, то розумієш, володарі мандатів, які ініціюють та підтримують законопроект, ніколи не стануть вільними. Ми вже оцінили свободу й звикли писати те, що думаємо, та виходити на демонстрації, але ці радянські люди завжди мріятимуть про рабів, а не про громадян, бо самі внутрішньо залишаються рабами.

Смерть "маленької людини"

Смерть студента  Ігоря Індило та компанія громадської непокори поліційному свавіллю змінила розклад напередодні святкування 100 днів правління Януковича.  По реакції влади і «політиків» можна твердити, що їх таки добряче «торкнуло». Факти. Видатні майстри вербального жанру Піскун та Піховшек на «Шоу Шустера» то намагаються прив’язати акцію 1 червня   до опозиції, то пропонують не поспішати із висновками. МВС «долучає» до розслідування «правозахисника» та трьох журналістів, що законом не передбачено. Опозиція судомно намагається перетягнути на себе ковдру. Робить це із запізнення та вельми незграбно. Майстри «чорного піару» розвішують в інтернеті тексти-викриття жахливої анти міліційної змови. Нервові люди (може і справжні міліціонери?) на форумі співробітників МВС мріють кинути на демонстрантів «беркутят» .  В реальному житті міліціонери просто потопталися по квітах біля шевченківського райвідділку.  Акція добряче розбурхала болітце вітчизняної політики. І це, як можна зрозуміти, тільки початок. 

 Переляк, можна припустити,  пов’язаний із тим, що влада тримається на двох китах. Звуться вони Довірою та Страхом. Громадяни мають, якщо не обожнювати, то хоча б довіряти владі, але і для невіруючого Фоми знайдеться завжди свій вразумитєль із «тупим предметом». Зрозуміло, що насильство це має бути адекватним. У іншому випадку втрачається довіра. Страх перед владою зникає вже після втрати довіри.  За період від 2005 року влада тільки те і робила, що наривалась на неприємності. Вони стріляли, давили джипами, хуліганили, крали і т.д. Це стосувалося і можновладців і правоохоронців. Всіх кольорів партійно-політичної райдуги. До народу доходило довго. Дійшло, схоже, тільки у 2010, коли владі закортіло встановити режим поліційної держави.

Так, влада стурбована. Але діє тупо. В цьому правляча коаліція мало відрізняється від опонентів у парламенті. І ті, і інші розуміють ситуацію хибно та реагують неадекватно.  Все як завжди.

 

Схоже на те що уряд і нацдеми домовилися вести війну по правилам. І це правило одне. Праві мають докласти всіх зусиль, аби програти та випустити протест у свисток. За це вони стануть «улюбленою» опозицією регіоналів, а ще їм дадуть посидіти у кріслах муніципальних  органів влади.  Бо від людей, що отримують «золотий хрест» від ветеранів СС-Галичини , шкоди не буде. Самі лише лулзи.

 Праві обирають у якості об`єктів «нищівної» критики Табачника, Азарова та Януковича. Губернатори такої честі не заслужили, і це не дивно. Якщо не хочеться мати проблем із місцевими біло-блакитними «сатрапами», просто не чіпайте їх. На носі, 31 жовтня, вибори. Тож діяльність респектабельних патріотів та їх неофашистської вуличної масовки варто розглядати як початок передвиборчої боротьби. Україна переходить до російської системи управління: потрібен такий «глас опозиційного народу», щоби правляча верхівка виглядала санітаром із дурки. «Свобода» для цієї мети ідеально підходить. 

Осінь 2010 року в Україні обіцяє бути спекотною, про це говорять і економісти, і аграрники, і політологи. Причин різного рівня вірогідності для цього вони називають багато: від поганого врожаю та захмарних цін на продукти харчування до передчасної кризи бюджетів на заробітну плату.

Українські націоналісти та їх структури досить часто використовувалися як котел для сублімації протестного духу населення. Маргінальні за своєю суттю, залежні від силових структур і не здатні забезпечити собі стабільне самофінансування, вони, тим не менше, були успішними творцями фльору «революції». Для такого іміджу їм багато витрачати не доводилося – кинути кількох молодиків під кийки міліції, розкрутити їх як жертв режиму та збирати під свої стяги протестні маси.

Структури із націоналістичною риторикою мають дивну здатність розколюватися під різними приводами. Пригадаймо, історію Народного руху України (від уламку Лариси Скорик до одіозного Богдана Бойка), УНА-УНСО (від Андрія Шкіля до Едуарда Коваленка) тощо. Окрім можливості «керувати в ручному режимі» членами таких рухів (ідеологія націоналізму експлуатує дух дисципліни та образ Провідника), це є і гарний метод заробітку для їх лідерів.

По материалам доклада на Всеукраинской конференции «Запобігання росту ксенофобії: у пошуках спільних стратегій»

- Фашизм в Одессе? Да не может быть! Одесса – интернациональный город, всегда славилась терпимостью и толерантностью. Одесса – город-герой, с крепкими антифашистскими традициями. – Приблизительно такую реакцию можно услышать в ответ на попытку поднять вопрос об ультраправой угрозе в нашем городе.

Тем не менее, такая угроза существует, и масштабы её увеличиваются с каждым годом. Следует отметить, что, несмотря на то, что население портового города всегда было многонациональным и на улицах Одессы можно было услышать самую разную речь, ксенофобия и шовинизм появились не сегодня и не вчера. Достаточно вспомнить, что первый еврейский погром на территории Российской империи произошёл именно в Одессе. В начале прошлого века серьёзную базу тут имели черносотенные организации («Союз русского народа», «Союз Михаила Архангела», «Белый двуглавый орёл» и т.д.), нападения на евреев, антиукраинская агитация и столкновение с отрядами рабочей самообороны были частым явлением в городе. Сегодня, как и во времена царизма, Одесса – город очень мелкобуржуазный, мещанский, а эта среда, как известно, наиболее питательна для роста самых реакционных, в том числе и ксенофобских, настроений. Поэтому разговоры о том, что неофашизм и ультраправые идеи были завезены к нам из Западной Украины, не выдерживают никакой критики. Праворадикальные настроения порождаются социальной практикой, а не импортируются извне. Причины возникновения и распространения их одинаковы что в Одессе, что во Львове, что в Киеве, что в Крыму. Причины эти – социальная неустойчивость, кризис рыночной экономики, деградация институтов буржуазной демократии, страх перед будущим. То же, что порождало аналогичные явления в Западной Европе 20-30-х годов. В конце концов, для правящего класса расизм и ксенофобия всегда были и остаются самой приемлемой альтернативой распространению левых идей. Ведь для капиталистов и обслуживающих их политиков куда выгоднее направить недовольство и растущую социальную агрессию масс против «чужаков» и «инородцев», чем позволить массам понять, что в их проблемах виновата существующая капиталистическая система.

 

К история вопроса

В 2006-2007 годах,  «зеленая» тема в представлении западного общественного мнения оставалась, чуть ли не монополией левых. Большинство левых поддерживали кампании экологических организаций, таких как WWF и Гринпис, направленных в основном на (а) пропаганду, т. е. распространение информации о серьезности грядущих изменений климата, и (б) давление на власть, с  помощью писем и петиций. Левые политические организации часто использовали «зеленый» вопрос как селекционный тест для поддержки, или критики политиков.

В развитых странах западной Европы, и в Великобритании, в первую очередь, «левый истеблишмент» начал терять авторское право на  тему защиты окружающей среды после получения Гором и IPCC Нобелевской премии и Конференции ООН по изменению климата на Бали в декабре 2007 года. В этот период, особенно после конференции на Бали, которую большинство политиков и экологов считали «успешной», «зеленая» тема стала мейнстримом, и о необходимости сокращений выброса парниковых газов по крайней мере в рамках рекомендаций 4-го «нобелевского» отчета IPCC (50% до 2050 года, 20% до 2020 года) заговорили политики всех направлений. Эти цели были приняты властями большинства развитых стран, и на какое-то время левые политики вдруг ощутили, что их позицию позаимствовало правительство. Многие экологи тут же начали требовать более эффективных снижений, но особо ярких дебатов это не вызвало. Что естественно. Сокращения выбросов даже на уровне требований IPCC, уже принятых как цель, достигнуть чрезвычайно сложно.

В июне в европейских университетах вновь начинут протестовать против Болонской системы

11 –га марта в Вене состоялся болонский саммит – съезд представителей Минобразования стран участниц так называемой Зоны европейского высшего образования. Проведение мероприятия наметили 10 лет назад, после того как 19-го июня 1999-го года в Болонье под брызги шампанского задекларировали создание вышеупомянутой Зоны и приняли программный документ - Болонскую Декларацию.

Подписанты рассчитывали, что основные цели реформы будут достигнуты в течение одной декады, а именно к 2010 году. Поэтому еще тогда пометили себе в записных книжках – «весна 2010-го. Собраться, подвести итоги и буйно отпраздновать десятилетний юбилей прожекта».

Праздника не получилось. Накануне мероприятия зал, где должен был состояться саммит, захватили студенты и преподаватели. В день открытия саммита 12 тысяч человек представлявшие 63 общественные организации, промаршировали по улицам австрийской столицы, скандируя - «Вместе против разрушения образовательной и социальной системы!». В акциях приняли участия студенты и профессора из практически всех стран ЕС и не только - Швейцарии, Сербии, Франции, Германии и других.

Есть много политиков пытающихся конвертировать народное недовольство в парламентские места и правительственные портфели. Впрочем, и их карьера заканчивается. Они уходят из большой политики чтоб их место могли занять… другие демагоги. 

В Польше полным ходом  президентская кампания. Каким бы не были результаты выборов уже сейчас очевиден провал партии Самооборона, долгое время считавшейся флагманом восточноевропейского социального популизма.

8 –го мая издание Gazeta Wyborzca  опубликовала  итоги опроса граждан на тему - за кого вы бы проголосовали, когда бы завтра было 20-ое июня (в этот день в Польши произойдут президентские выборы)?

Главной сенсацией исследования стало стремительное сокращение отрыва между основными кандидатами от либеральной партии Гражданская Платформа и консервативной Право и Справедливость.

При этом мало кто обратил внимание на микроскопический рейтинг иного кандидата - Анджея Леппера, бессменного лидера партии Самооборона. Политик пользуется поддержкой только одного процента поляков.