Соціалізм — велике культурне придбання новіших часів. Хоча його провідні думки, можна сказати, такі ж давні, як людське думання над суспільним устроєм взагалі, то тільки в найновіших часах засоби інтелігенції людської і розмір опанування сил природи змоглися до того ступня, що люди могли поважно подумати про те, щоб самим узятися свідомо за впорядкування свого суспільного стану і щоб той суспільний стан відповідав найвищим ідеалам справедливості і братерства. Кричуча нерівність між людьми, визискування і неволення одних другими, все те чимраз більше обурює і ворушить уже не рідкі одиниці (пригадаємо, як несміло і які рідкі одиниці колись виступали проти палення чарівниць та проти тортур в судовім поступуванню!), але цілі маси інтелігенції; явних і цинічних оборонців нерівності та визискування робиться чимраз менше. Все те вказує на неперечний факт, що ідеальний напрям розростається чимраз ширше в масах, підноситься чимраз вище в найкращих одиницях, що є, як і завсігди були, дорогосказами на шляху поступу. Пристрастне, безоглядне шукання правди зробилося окликом науки замість строєння заокруглених та пустих систем; шукання правди, безпосередності виразу зробилося окликом новочасної штуки. Стара Протагорова думка: ανεωποσ (чоловік є мірою всього), висміяна ідеалістами, зробилася підвалиною новочасної цивілізації. Чоловік перестав шукати знання поза обсягом своїх змислів, заострених критикою та всякими корективами, опертими на многовіковім досвіді, перестав шукати собі мети поза границями земного життя, зробився скромніший у всіх претензіях, та за то в тих нібито, затіснених границях свого буття знайшов безмірно широке поле для взаємної любові, праці для добра загалу, дбання про поступ і досконалення нових поколінь, із от цього новочасного змагання виплив і соціалізм, т.є. думка про таку зміну суспільних порядків, яка б, зносячи всякі привілеї, всяке поневолення і всякий визиск позволяла одиницям і цілим народам якнайкраще розвиватися. Ця думка знайшла собі в початку нашого віку блискучих представників у особах Роберта Оуена, Сен-Сімона, Фур’є і багато інших діячів та писателів. Вона породила великі і дуже важні в своїх наслідках спілкові рухи в Англії, Франції, Америці і інших краях (згадаємо тільки англійські Trades-Uniones, французьку революцію 1848 і комуну 1871 року, робітницькі страйки і т.п.), виплодила обширну наукову і популярну літературу, що становить, може, один із найхарактерніших проявів духовного життя XIX віку.

Розвій соціалістичних думок і змагань в різних освічених краях був не однаковий. У Англії зроблено найбільше практичних реформ для освіти і економічного піддвигненя робочого люду; у Франції боротьба соціалістів оберталася головно проти державної централізації і бюрократичної всевладності. Для інших, східноєвропейських країв, в тім числі і для нас, оті рухи були заслонені тим рухом, що піднявся в Німеччині на основі теоретичних праць Маркса і Енгельса, агітаційної діяльності Лассаля, Лібкнехта, Бебеля і др. і називає себе соціально-демократичним. Сама та назва неясна, бо соціально-демократичний рух ще не конче мусить бути соціалістичним, а може бути змаганням до зміни суспільного ладу в якімсь неозначенім ближчим демократичнім напрямі. Правда, рух цей уважає себе соціалістичним і в останніх часах навіть присвоює собі характер одинокого, par exellence соціалістичного руху; та в теоретичних основах і в самій тактиці цього руху є дещо таке, що з різних боків викликає поважну критику і то не тільки з боку людей із ворожих експлуататорських таборів, але також з боку щирих соціалістів.

Что такое примитивизм? Википедия дает нам следующее определение: "Анархо-примитивизм — это анархистская критика истоков и достижений цивилизации". На мой взгляд это достаточно точная характеристика данного достаточно молодого течения анархизма (если начинать отсчет с момента публикаций произведений марксиста Фреда Перельмана).

Анархо-примитивизм, несмотря на свой молодой возраст, уже успел обрести большим количеством как сторонников, так и противников (в том числе среди анархистского сообщества). На ряду с многочисленными статьями анархо-примитивистской тематики постоянно появляются различные статьи анархистов анти-примитивисткой тематики. Анархо-примитивизм пеняют во всем: в использовании современных средств обмена информацией и просто современных технологий, в голоде, которым будут страдать люди в "примитивистской утопии", и даже в фашистском стремлении геноцида 99% человечества.

Патриотизм
«Любовь к Родине; коренящееся в гражданской морали и вместе с тем эмоциональное, зачастую страстно-возвышенное влечение к государственному целому, которое воспринимается в этом влечении не только как правовая и политическая система, но и как общество, поддерживающее отдельного индивида. От национализма патриотизм отличается тем, что относится с уважением к национальному сознанию других народов».       

Национализм
«Преувеличенная, нетерпимая форма проявления национального мышления и национального сознания. В то время как знающий меру патриотизм, не исключающий взаимного признания и уважения наций, является необходимым условием любой государственности, национализм, особенно в своей обостренной форме (шовинизм), представляет угрозу для мира между народами, поскольку ставит собственные национальные интересы превыше всего остального».   

 
Тезис 1

«Национализм» обычно представляют как «преувеличение» самого по себе позитивного национального мышления, и это преувеличение якобы ведет к пренебрежению и неприязни по отношению к другим нациям и их представителям. Утверждение, что разница лишь в силе чувства вызывает совершенно противоположный эффект – это теоретическое отделение национального сознания от его неугодных последствий.

От переводчика: Карл-Хайнц Рот, род. 1942 г., врач и историк, давний активист левого движения и один из ведущих теоретиков «автономного движения» в Германии. В настоящее время – председатель Правления Фонда социальной истории 20 века. В июле 2009 г. в гамбургском издательстве VSA вышел первый том его книги «Глобальный кризис». В настоящее время готовит второй том.

Вопрос: Ангела Меркель заявляет, что «2010 год решит, как мы выйдем из этого кризиса». В новогоднем обращении канцлер заверила, что Германия не только справится с кризисом, но и выйдет из него, усилившись. Где мы находимся в данный момент? Достигнуто ли дно кризиса? Или мы, быть может, опять пошли вверх?

 Ответ: Мы находимся во второй фазе кризиса. Кризис начался на рубеже 2006–2007 гг. драматическими проявлениями. С весны 2008 г. в некоторых частях мировой системы наметилось восстановление, в других же – углубление кризиса. Для второй фазы кризиса как раз и характерна такая противоречивость. Дело обстоит отнюдь не так, что самая низшая точка повсюду преодолена или миновала. В некоторых сферах это так, в других же – нет. В Евросоюзе в настоящее время наблюдается перенесение кризисной ситуации на область государственного бюджета; это отражает мировую тенденцию. По моей оценке, нам следует рассчитывать на многолетний кризисный процесс, который переходит в длительную депрессию. Эта последняя может продлиться от 10 до 15 лет или даже дольше.